Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Шелехов

Щас покажу, как я вытекал от армии, да еще и закладки свои закупал. Все началось так. Приходишь в розницу, а там народу навалом. Вот и я, такой почти гопник (да точно гопнег), решил присесть на ухо и разыскать даггу. Мне уже раньше пару раз попадался кодеин, и я понял, что это мое. Чувство, когда табакерка на дыме дыбом стоит, просто нереальное. Вот и решил поймать на приход одного братка, который разбирается в закладках.

Заказал я у знакомого парочку граммиков табаретки и ждал, ждал, как Часовой с бомжем на лавочке. Сам понимаешь, мой кодеин был моим билетом в места не столь отдаленные. Наконец, он позвонил и сказал, что все на месте. Я, конечно, полетел на его закидон, потому что такую возможность выпустил бы только нормальный морфиноман. Пришли в забегаловку, а там уже они, сидят, выпивают чай! Все взял сразу и дали им деньги. Знаешь, понимаешь, какая эйфория меня охватила тогда? Как будто учителю вернул за все пятерки.

Теперь у меня был план – разъебать армию и устроить бек в своем гетто. Надо было придумать хитроумный план, чтобы не лететь в пострелу. Что и сделал я, гений же. Придумал вот что: буду присаживаться на ухо у полковника и говорить без остановки, типа рапа. Видишь, тут моя фишка – я умею бейсбольный блюз. Дело в том, что у нас учились такие солдаты, которые даже не знают, что такое присесть на ухо. Думали, что я что-то шифрую, танцую мулен руж и ни хрена не понимают. Наслаждались, короче.

Прошло некоторое время, и я все с большим нетерпением ждал своего прихода. А пока ждал, ловил на приход меняют ли они проповеди. Один раз слышал, как они говорили о каких-то расколах, закладках и войне. Ну ладно, думаю, это не мое. Мое – вот эта закладка, о которой только я знаю.

И вот, наконец, настал долгожданный момент. Я подхожу к полковнику, беру свои яйки в руки и начинаю приседать на ухо ни много ни мало – полковнику! Он, судя по выражению лица, думал, что я с ума сошел. Но он и не догадывался, что я уже сошел с ума, когда заказывал закладку рядом с его казармой. Через пару дней все было готово – я получил закладку и армия меня оставила. Вот такая вот большая победа над системой.

Мой парень, ты не представляешь, как я был счастлив тогда. Ну, надо сказать, все это даже не халлюша. Это просто чудо. Теперь я свободен и могу курить даггу, пока земля круглая. Пойдешь покатаемся на наших велосипедах? Ведь теперь у нас весь день свободен!

Но нужно быть осторожным. Ведь даже когда весь мир у тебя в кармане, ты не знаешь, что выскочит из угла. Любая закладка имеет свою цену, и морфин, как и настоящий мужик, требует уважения. Поэтому, парниша, не забывай про меру и свою жопу. Будь в курсе, быть осторожным и наслаждаться каждым моментом, ведь мир так прекрасен, когда ты на закладках.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!